Abstract
<jats:p>Психологічне благополуччя визначає задоволення життям окремої людини та населення, з точки зору розуміння індивідуального блага. Проте умови, які призвели до соціальної невизначеності, вимагають мобілізації внутрішніх ресурсів, зокрема життєстійкості. Тому метою роботи було визначення взаємозвʼязку між психологічним благополуччям та життєстійкістю, а також факторами, які їх визначають. У дослідженні використали бібліографічно-аналітичний метод з запитом «життєстійкість» та «психологічне благополуччя» за період 2016 – 2025 років. Дослідили силу кореляції між чинниками, які повʼязані з зазначеними поняттями. За допомогою індукційного та дедукційного методів систематезували результати. Визначили основні напрямки досліджень, що стосувались психологічного благополуччя останніх років. Результати вказували на зацікавленість наукової спільноти рівнем психологічного благополуччя серед учасників навчального процесу, які становили переважаючу групу досліджуваних. Цей факт був повʼязаний з високим ризиком академічного вигорання серед студентів та педагогів. Вагомим чинником, який спричиняв соціальну невизначеність у сучасному світі, була пандемія COVID-19. Натомість вітчизняні науковці вивчали найбільшою мірою вплив війни на психологічний стан населення. Результати досліджень вказували на те, що поняття життєстійкість та психологічне благополуччя були повʼязані кореляцією помірної сили, при чому їх вплив був двобічним. Натомість було доведено, що саморегуляція, розвиток уваги, позитивного ставлення, а також коректне застосування допоміжних технологій психологічної підтримки, має позитивний вплив на рівень стійкості та рівноваги.</jats:p>