Abstract
<jats:p>Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості військовослужбовців, які зазнають впливу бойового стресу та морально-психологічних травматичних переживань, що супроводжуються порушеннями емоційної регуляції та зниженням здатності до менталізації. У сучасних умовах особливої ваги набуває вивчення менталізаційних механізмів як потенційних індикаторів ефективності психотерапевтичного втручання. Мета дослідження – емпірично оцінити динаміку показників менталізації у військовослужбовців під впливом реляційно-образно-сценарної терапії (РОСТ) та порівняти їх із показниками контрольної та клінічної груп. У дослідженні взяли участь 57 осіб: 19 військовослужбовців експериментальної групи (проходили РОСТ), 14 осіб контрольної групи без психотерапевтичного втручання та 24 військовослужбовці з межовими тривожно-депресивними розладами, які перебували на стаціонарному лікуванні. Застосовано Mentalization Questionnaire (MZQ) в україномовній адаптації Х. Турецької та Б. Кунікевич. Дослідження мало квазіекспериментальний дизайн із повторними вимірюваннями (pre–post). Для статистичного аналізу використовувалися критерій Вілкоксона (внутрішньогрупова динаміка) та критерій Краскела–Волліса (міжгрупові відмінності Δ-показників). Результати засвідчили статистично значуще зниження психічної еквівалентності та покращення регуляції афекту в експериментальній групі після проходження РОСТ (p ≤ .05), що свідчить про зменшення когнітивно-афективної ригідності та підвищення рефлексивної здатності. У контрольній групі зафіксовано тенденцію до зростання показників відмови від саморефлексії, що може відображати актуалізацію уникальних стратегій психологічного захисту. Клінічна група демонструвала найвищі початкові рівні порушень менталізації та часткову позитивну динаміку за окремими шкалами. Отримані результати підтверджують доцільність використання менталізаційних показників як чутливих маркерів терапевтичних змін у військовослужбовців.</jats:p>