Abstract
<jats:p>Досліджено теоретико-методичні засади формування механізмів антикризового управління банківськими та страховими установами в системі сучасного фінансового менеджменту. Актуальність теми зумовлена макроекономічною нестабільністю, геополітичними ризиками, трансформацією регуляторного середовища, цифровізацією фінансових послуг та ускладненням структури ризиків у діяльності фінансових посередників. Метою дослідження є комплексне теоретичне узагальнення та впорядкування підходів до антикризового управління у банківських і страхових установах, а також ідентифікація ключових інструментів, принципів і управлінських рішень, спрямованих на зміцнення фінансової стабільності, підтримання належного рівня платоспроможності, підвищення здатності до реагування на зовнішні виклики та зростання результативності діяльності фінансових інституцій. У процесі дослідження використано методи теоретичного узагальнення, аналізу, порівняння, наукової абстракції та логічного моделювання. Обґрунтовано доцільність трактування антикризового управління як інтегрованої підсистеми сучасного фінансового менеджменту, що охоплює превентивні, діагностичні, стабілізаційні та відновлювальні функції. Систематизовано чотири підходи до трактування механізмів антикризового управління: фінансово-аналітичний, ризик-орієнтований, інституційно-регуляторний та адаптивно-управлінський. Визначено ключові зовнішні та внутрішні чинники формування антикризових механізмів, а також спільні, сектороспецифічні інструменти їх реалізації. Доведено, що фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність та ризик-менеджмент утворюють основу антикризового механізму, тоді як інформаційно-аналітичне забезпечення, система ранніх індикаторів, сценарний аналіз і цифровий моніторинг є його системоутворювальними компонентами. Запропоновано напрями удосконалення механізмів антикризового управління: інтеграцію антикризових процедур у фінансовий менеджмент, розвиток ранньої діагностики, цифрової аналітики та сценарного планування. Практична цінність результатів полягає у використанні запропонованих положень для підвищення стійкості та адаптивності банківських і страхових установ.</jats:p>