Abstract
<jats:p>У статті обґрунтовано необхідність розгляду кліматичних змін не лише як екологічного, а й як соціально-економічного ризику, що впливає на фінансову стійкість домогосподарств, зайнятість, продовольчу безпеку, житло, здоров’я і доступ до соціальних послуг. Особливу увагу приділено регіонам світу з граничними кліматичними значеннями, де навіть відносно невеликі зміни температури, вологості, рівня моря чи доступності водних ресурсів можуть спричиняти масштабні соціальні наслідки. На прикладі Аляски показано, як потепління, танення вічної мерзлоти, зміна традиційних видів господарювання, ризики для інфраструктури та продовольчої безпеки формують нові потреби у соціальному забезпеченні. Додатково розкрито український контекст, у якому кліматичні ризики поєднуються з наслідками війни, руйнуванням інфраструктури, переміщенням населення та потребами відновлення. Доведено, що соціальне забезпечення в умовах кліматичних загроз має виконувати не лише компенсаційні, а й превентивні та адаптаційні функції.</jats:p>