Abstract
<jats:p>У статті досліджено продуктивність земельних ресурсів як індикатор сталого розвитку в умовах трансформаційних змін. Обґрунтовано доцільність її використання для оцінки ефективності землекористування в умовах кліматичних викликів, інституційних змін, ринкових реформ і воєнного впливу. Запропоновано підхід до оцінки якості земель через поєднання продуктивності, стану ґрунтового покриву та водного режиму. На основі індексного аналізу урожайності зернових культур у 2000-2023 рр. у міжкраїнному вимірі виявлено диференціацію динаміки продуктивності та виокремлено основні траєкторії її змін. Доведено, що зростання продуктивності не завжди свідчить про сталий розвиток, оскільки може супроводжуватися ризиками деградації ґрунтів. Практичне значення полягає у використанні результатів для оцінки продуктивності земель і розроблення стратегій сталого землекористування.</jats:p>