Abstract
<jats:p>У статті досліджено парадигмальну трансформацію стратегії соціально відповідального управління персоналом у повоєнний період від моделі мінімізації соціальних витрат до стратегії сталості людського розвитку. Розроблено адаптивний стратегічний інструментарій соціально відповідального управління персоналом, який інтегрує військово-цивільний досвід, інклюзивність та програми реабілітації безпосередньо у бізнес-процеси, що дозволяє трансформувати системні соціальні виклики повоєнного часу у чинники формування організаційної резилієнтності та нематеріальних активів підприємства. Обґрунтовано логічну модель синергетичного ефекту, де соціально відповідальне управління персоналом підприємств виступає драйвером організаційної резилієнтності та капіталізації підприємства через зростання гудвілу.</jats:p>