Abstract
<jats:p>У статті обґрунтовано концепцію функціональної архітектоніки стійкості соціоекономічної моделі як цілісної системи інституційних, партнерських та управлінських механізмів. Визначено роль формальних і неформальних інститутів, крос-секторальної взаємодії, розвитку людського капіталу, цифрової інклюзії та екологічної ефективності у забезпеченні адаптивності економічної системи. Доведено, що стійкість формується через інтеграцію соціальних і економічних процесів на різних рівнях управління. Систематизовано ключові механізми, які забезпечують довгострокову життєздатність і резильєнтність у BANI-середовищі. Обґрунтовано значення соціального капіталу й довіри як нематеріальних ресурсів розвитку. Визначено напрями посилення інституційної спроможності та інклюзивного зростання. Результати можуть бути використані у стратегічному управлінні та формуванні політики сталого розвитку.</jats:p>