Abstract
<jats:p>Незважаючи на добре задокументовані структурні переваги армованих волокном полімерних композитів в аерокосмічній галузі, їх фінансові та екологічні характеристики нині привертають дедалі більшу увагу авіакомпаній, регуляторів і ринків капіталу. У статті досліджуються конструкції з ВПВУ (вуглецево-волокнистого полімерного з’єднувача) та СВВУ (скловолокнистого полімерного з’єднувача) за трьома взаємопов’язаними напрямами: загальна вартість життєвого циклу, екологічне навантаження та ефективність виробничого процесу. Порівняльний аналіз витрат за 20-річним операційним горизонтом демонструє, що підвищені початкові витрати на ВПВУ – на закупівлю матеріалів і виробництво – повністю відшкодовуються завдяки економії палива внаслідок зменшення структурної маси, як правило, впродовж двох–п’яти років авіаексплуатації. З екологічного боку виробництво ВПВУ несе значне вбудоване енергетичне навантаження (близько 2 800 МДж на компонент), яке компенсується через дев’ять років служби. Неможливість утилізації вуглецевого волокна з термореактивних конструкцій ВПВУ наприкінці строку служби визначена як ключова невирішена проблема сталого розвитку. Структурована оцінка трьох виробничих процесів – ручного укладання, автоматичного укладання волокна (АУВ) та трансферного формування смоли (ТФС) – за шістьма критеріями надає практичні рекомендації щодо вибору процесу залежно від обсягу виробництва та геометричної складності</jats:p>