Abstract
<jats:p>У статті досліджено особливості міжнародного співробітництва під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень. Проаналізовано нормативно-правові засади міжнародної взаємодії у кримінальному провадженні, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними договорами та спеціальним антикорупційним законодавством. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері протидії корупції набуває особливого значення в умовах транснаціонального характеру сучасних корупційних схем, використання іноземних юрисдикцій для приховування активів, легалізації доходів та уникнення кримінальної відповідальності. У роботі охарактеризовано основні форми міжнародного співробітництва під час досудового розслідування, серед яких міжнародна правова допомога, створення спільних слідчих груп, екстрадиція, міжнародний обмін інформацією, а також розшук і арешт активів за кордоном. Окрему увагу приділено процесуальному порядку направлення та виконання запитів про міжнародну правову допомогу, ролі Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України та інших уповноважених суб’єктів міжнародної взаємодії. Визначено, що одними з найбільш поширених проблем залишаються тривалі строки виконання міжнародних запитів, складність отримання банківської та фінансової інформації, відмінності кримінального процесуального законодавства різних держав, а також проблеми допустимості доказів, отриманих у порядку міжнародної правової допомоги. У статті також досліджено окремі аспекти судової практики щодо оцінки доказів, отриманих у межах міжнародного співробітництва, та значення дотримання належної правової процедури під час їх отримання і використання у кримінальному провадженні. Зроблено висновок про необхідність удосконалення механізмів міжнародної взаємодії, цифровізації обміну інформацією, розширення співпраці з міжнародними антикорупційними інституціями та подальшої гармонізації кримінального процесуального законодавства України з міжнародними стандартами.</jats:p>