Abstract
<jats:p>У статті здійснюється комплексний доктринальний та практичний аналіз концептуальних засад інтеграції антикорупційної політики в архітектуру права внутрішнього ринку Європейського Союзу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що фрагментація національних антикорупційних законодавств створює передумови для регуляторного арбітражу та системно викривляє конкурентне середовище для транскордонного бізнесу. Метою статті є розкриття ролі антикорупційних стандартів не лише як демократичних цінностей, але і як суворої інструментальної передумови успішного функціонування єдиного європейського простору. Дослідження доводить, що відсутність уніфікованих правових дефініцій корупції у приватному секторі генерує регуляторні прогалини, які призводять до фінансових втрат європейської економіки від 179 до 990 млрд євро щорічно. У роботі ретельно досліджено юрисдикційну природу антикорупційних норм ЄС крізь призму компетенції Союзу, PIF-директиви та розв’язання колізій правових баз, визначених статтями 83 та 325 ДФЄС. Практична реалізація концептуальних підходів розглядається на прикладі нової Директиви ЄС про боротьбу з корупцією, ухваленої у 2026 році. Деталізовано ключові новації акта: уніфікацію складів правопорушень, запровадження корпоративних санкцій до 5% від світового обороту та відповідальність за «нездатність запобігти» злочину. Зроблено висновок про зміщення вектора до превентивного комплаєнсу. Наголошується, що для України як держави-кандидатки ці трансформації та розвиток інституційної спроможності визначають обов’язковий напрям адаптації законодавства для доступу до внутрішнього ринку ЄС.</jats:p>