Abstract
<jats:p>Метою статті є аналіз еволюції цільових орієнтирів, ідейних засад та моделей реформування освіти під впливом викликів світового розвитку. Констатовано актуальність осмислення концептуального підґрунтя реформ в освіті в умовах невизначеності та крихкості, що їх спричиняє російсько-українська війна. Для досягнення мети застосовано комплекс наукових методів, що охоплює загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення) та спеціальні (історико-компаративний аналіз, дискурс-аналіз, системний аналіз), які в синергії забезпечили обґрунтованість отриманих наукових результатів. Освітня реформа в дослідженні трактується як зміна державної освіти з позиції освітньої теорії та практики. Ключовими характеристиками реформ в освіті визначено державний масштаб, системність і цілісність, наукову обґрунтованість, практичну спрямованість. Розглянуто історичну динаміку концептуальних засад освітньої реформи, починаючи з доглобалізаційного періоду, коли реформи характеризувалися національно-центричною логікою змін та лінійністю реформаторських процесів, до глобалізаційного, позначеного зростанням ролі наднаціональних інституцій і формуванням глобальних освітніх стратегій. Сучасність у форматі моделей світу VUCA та BANI характеризується трансформацією від статичної знаннєво орієнтованої моделі «освіта на все життя» до динамічної компетентнісної моделі «освіта впродовж життя», де ключовими стають здатність до самонавчання, адаптивність і резильєнтність. Зроблено висновок, що зміна геополітичного контексту трансформує ідеологічні засади реформ, що проявляється у переході від кількісних показників розвитку освіти (охоплення, подовження тривалості навчання) до якісних і функціональних характеристик, пов’язаних із формуванням життєвих компетентностей. Ідеться про ускладнювальний характер еволюції реформ: від локальних і лінійних змін до багатовимірної, глобально детермінованої системи реформ, орієнтованої на проактивність та антикрихкість.</jats:p>