Abstract
<jats:p>Ефективне розслідування воєнних злочинів неможливе без належного використання спеціальних знань. Особливість доказування у таких кримінальних провадженнях полягає в поєднанні традиційних криміналістичних підходів із новими викликами, пов’язаними з воєнним станом, цифровізацією інформації та необхідністю оперативної фіксації наслідків збройної агресії. Саме тому метою статті визначено дослідження особливостей використання висновків спеціаліста у доказуванні воєнних злочинів, а також оцінку їх місця у системі джерел доказів. У дослідженні встановлено, що, попри законодавче закріплення можливості складання спеціалістом довідок і висновків, така форма реалізації спеціальних знань дотепер не набула широкого розповсюдження у правозастосовній практиці. Натомість домінуючою залишається традиційна модель залучення спеціаліста як учасника слідчих (розшукових) дій, результати діяльності якого оформлюються у вигляді довідок, пояснень і технічних додатків до протоколів. Визначено, що така форма використання спеціальних знань забезпечує їх процесуальну допустимість та інтеграцію у доказову систему без порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Обґрунтовано, що перспективним напрямом розвитку є розширення можливостей використання результатів спеціальних досліджень у формі висновків спеціалістів у доказуванні, однак за умови чіткого нормативного регулювання порядку їх підготовки та оцінки. Підкреслено необхідність розмежування компетенції експерта і спеціаліста, недопущення підміни їх процесуальних функцій, а також удосконалення положень кримінального процесуального законодавства, зокрема у контексті застосування ч. 8 та 9 ст. 71 КПК України.</jats:p>