Abstract
<jats:p>Метою дослідження є виявлення закономірностей генезису та подальшого розвитку сольної світської пісні в англійській музиці XVII століття, а також осмислення цього жанру як цілісного історико-стильового феномену, що сформувався в умовах взаємодії національної традиції та провідних європейських художніх тенденцій. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-стильовий, системний та музикознавчий аналітичний методи аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному осмисленні сольної світської пісні в англійській музиці XVII століття як самостійного жанрового явища, що має власну історичну динаміку та систему виразових засобів. У роботі уточнюється роль жанру lute song як генетичної основи англійської вокальної традиції та обґрунтовується значення європейських впливів, зокрема італійської монодії та французької придворної пісні, у процесі її трансформації. Висновки. Проведений аналіз дозволяє розглядати генезис і розвиток сольної світської пісні в англійській музиці XVII століття як складний багаторівневий процес, зумовлений взаємодією історико-культурних, стильових і психологічних чинників. Формування цього жанру відбувається на перетині ренесансної поліфонічної традиції та нових барокових тенденцій, пов’язаних із утвердженням монодійного типу мислення, орієнтованого на індивідуалізацію музичного висловлювання. У цьому контексті сольна пісня постає як специфічна форма художньої комунікації, що відображає загальну спрямованість епохи на осмислення внутрішнього світу людини та її емоційного досвіду. Особливу роль у становленні жанру відіграє синтез національних і європейських традицій, що найбільш повно реалізується у творчості Генрі Перселла. Його музика демонструє органічне поєднання інтонаційної стриманості англійської лютневої пісні з гармонічною складністю та афективною виразністю барокової монодії.</jats:p>