Abstract
<jats:p>Дослідження присвячене комплексному аналізу диптиху «Прелюдія і фуга ре-бемоль мажор № 15» із циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького, одного з найвизначніших та найзагадковіших українських композиторів ХХ століття. Мета роботи полягає у виявленні музикознавчих, психологічних, культурологічних та теолого-богословських вимірів твору, а також способів, якими музичний матеріал передає феномен внутрішнього спостереження та діалогу Спостерігача з Іншим у багатовимірному часовому просторі. Методологія включає комплексний підхід, що поєднує аналіз музичної тканини, феномено-логічну та юнгіанську психологію, дослідження культурної пам’яті, національної травми та апофатичну логіку богословського мислення, що дозволяє реконструювати внутрішній світ суб’єкта та механізми його самозбереження в умовах надзвичайно важкого екзистенційного випробовування. Наукова новизна полягає у вперше здійсненому в українському та міжнародному музикознавчому просторі багаторівневому аналізі диптиху, що демонструє специфічні способи організації музичної тканини як відображення психологічних процесів роздвоєння «Я» особистості, діалогу з Іншим та багатовимірного часу, а також поєднання апофатичної логіки, психологічного та богословсько-теологічного сенсів а також символіки чисел у структурі музичного твору. Проведений аналіз спонукав до висновків, що диптих формує складний багатошаровий простір, у якому музика виступає як форма внутрішнього спостереження, культурної пам’яті та духовного самозбереження. Особливий вимір твору проявляється у феноменологічному «згорнутому часі» та присутності внутрішнього Спостерігача, здатного утримати цілісність «Я» у ситуації екзистенційного тиску, а також у драмі зустрічі між стабільністю та дестабілізуючими силами зовнішнього світу. Застосування композитором апофатичної логіки, повторів та пауз утворює простір, де сенс народжується через відсутність і мовчання, переводячи твір у духовно-контемплятивний вимір. Диптих Задерацького репрезентує нову модель музичного досвіду ХХ століття, поєднуючи музи- кознавчу складність із психологічною глибиною та духовно-символічним горизонтом, та вводить його творчість у сучасний науковий дискурс як приклад музичної філософії післякатастрофічної доби.</jats:p>