Abstract
<jats:p>Бруксизм належить до мультифакторних функціональних розладів, у структурі яких центральні механізми регуляції, психоемоційні тригери та периферичне перевантаження жувального апарату взаємно підсилюють одне одного. Саме така взаємодія призводить до болю у жувальних м’язах, ранкової втоми, обмеження відкривання рота, гіпертрофії масетерів, патологічного стирання зубів і погіршення якості життя. Оскільки стандартні неінвазивні втручання не завжди достатньо знижують периферичну м’язову гіперактивність, зростає інтерес до ботулотоксину як до допоміжного методу, який через блокаду нервово-м’язової передачі послаблює силу скорочення жувальних м’язів і внаслідок цього зменшує клінічну вираженість симптомів. Ціль. Визначити клінічну ефективність і безпеку застосування ботулотоксину в комплексному лікуванні бруксизму. Матеріали і методи. Для аналітичного огляду літератури пошук проведено в базах PubMed, Scopus і Web of Science. Застосовано методи бібліосемантичного аналізу, порівняння, узагальнення та контент-аналізу. Результати та їх обговорення. Ботулотоксин демонструє найбільш стабільний ефект саме на ті прояви бруксизму, які безпосередньо залежать від надмірного скорочення жувальних м’язів. Ослаблюючи активність периферичних м’язів, він зменшує біль, ранкову втому, надмірну силу прикусу та функціональне перевантаження. Однак, оскільки зниження частоти епізодів бруксизму однозначно не доведено, основний ефект слід трактувати як симптоматичне полегшення периферичних наслідків, а не як усунення основного розладу. Більшість побічних ефектів виявилися легкими та минущими, хоча повторні ін’єкції можуть зменшити об’єм та силу жувальних м’язів і потенційно вплинути на якість кісткової тканини. Висновки. Ботулотоксин є ефективним компонентом комплексного лікування бруксизму в пацієнтів із вираженим болем, м’язовою гіпертрофією та надмірною силою прикусу, оскільки зменшення периферичної м›язової активності прямо веде до послаблення цих симптомів. Водночас його слід розглядати як ад’ювантний, а не базовий метод, бо вплив на саму частоту брукс-епізодів залишається непослідовним. Необхідні стандартизація доз, точок ін’єкції та інтервалів повторного введення, а також довготривалі дослідження безпеки.</jats:p>