Abstract
<jats:p>Стаття присвячена аналізові кореспонденцій Пантелеймона Куліша, написаних у 1841-1850 роках. Основну увагу зосереджено на особливостях сприйняття та інтерпретації адресантом творчості європейських письменників. З’ясовано, що листи П. Куліша є цінними документами, які дозволяють реконструювати його інтелектуальну біографію як одного з найяскравіших представників української літератури та культури ХІХ століття. Доведено, що епістолярій Пантелеймона Куліша виходить за межі побутового спілкування, стаючи майданчиком для інтелектуальних діалогів на літературні теми і теми міжкультурної комунікації. Встановлено, що адресантова рецепція творчості зарубіжних авторів була вибірковою та часто залежала від його творчих завдань та зацікавлень у відповідний період Наголошено, що кореспонденція Пантелеймона Куліша 1841- 1850 років демонструє романтичне захоплення «світовими геніями». Серед літературних авторитетів П. Куліша у ранній період творчої діяльності були насамперед європейські романтики: Вальтер Скотт, Адам Міцкевич, Алессандро Мандзоні, Альфонс де Ламартін, що зумовлювалося спільністю естетичних переконань. Водночас Куліш культивував в Україні постать Вільяма Шекспіра, орієнтуючи українських авторів, зокрема Тараса Шевченка, на високу поетику цього митця. Доведено, що листи Пантелеймона Куліша демонструють підходи, які передбачали прагматичне використання художніх стратегій зарубіжних митців для розбудови українського культурного дискурсу.</jats:p>