Abstract
<jats:p>Статтю присвячено обґрунтуванню можливостей інтеграції теоретичних та практичних елементів психосоціальної підтримки в педагогічні умови розвитку стресостійкості здобувачів вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня хронічного стресу серед студентської молоді, що посилюється умовами соціальної нестабільності, воєнних викликів та підвищених академічних вимог, а також обмеженими ресурсами системи психічного здоров’я в закладах вищої освіти. Стресостійкість в статті розглядається як інтегративний результат цілеспрямованого педагогічного впливу, що поєднує знання і вміння, які сприяють спроможності здобувача вищої освіти протистояти стресогенним факторам. Метою статті є теоретичне обґрунтування шляхів інтеграції в педагогічні умови розвитку стресостійкості здобувачів вищої освіти інструментів психосоціальної підтримки, що ґрунтуються на когнітивно- поведінковій терапії, арт-терапії, короткостроковій терапії, наративній терапії та інших модальностях. Здійснено аналіз наукових джерел, присвячених проблемі стресу, стресостійкості та психічного здоров’я в освітньому середовищі, а також узагальнено досвід використання психосоціальної підтримки в межах освітнього процесу. У статті показано, що використання психологічних та психотерапевтичних інструментів в педагогічному контексті не передбачає заміщення професійної психологічної допомоги, а спрямоване на формування в здобувачів базових знань про стрес, розвиток навичок саморегуляції, адаптивного копінгу та рефлексії власного психоемоційного стану. Увагу приділено і можливостям інтеграції в освітній процес масштабованих інтервенцій, таких як PM+, Self-Help Plus та CETA, які є структурованими, доказово обґрунтованими та можуть бути адаптовані для використання педагогами після відповідної підготовки. Зроблено висновок, що інтеграція психологічних підходів у педагогічні умови сприяє системному розвитку стресостійкості здобувачів вищої освіти та підвищує підтримуючий потенціал освітнього середовища.</jats:p>