Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний теоретико-методичний аналіз гендерного виміру управління соціально-педагогічною сферою в умовах інтенсивних суспільних трансформацій та специфічних викликів воєнного стану в Україні. Соціально-педагогічну сферу в роботі визначено як складну міжгалузеву систему, що інтегрує потенціал освітніх інституцій та мережу соціальних служб. Обґрунтовано, що сучасна гендерна проблематика в управлінні еволюціонує від формальних декларативних принципів до впровадження прикладних механізмів і процедур. Ці зміни впливають на стратегічне планування, формування кадрового резерву, справедливий розподіл ресурсів та загальну результативність реалізації соціальних програм. Окрему увагу приділено суперечливому феномену: значна фемінізація кадрового складу соціально-педагогічної сфери парадоксально поєднується з нерівномірним представництвом жінок на вищих управлінських позиціях. Виявлено, що збереження стереотипних моделей взаємодії та ієрархічних бар’єрів суттєво знижує інституційну ефективність організацій. Узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння гендерного лідерства та детально висвітлено деструктивний вплив гендерних стереотипів і феномену «скляної стелі» на професійне просування фахівців та формування організаційної культури. Доведено критичну доцільність застосування гендерно чутливого підходу в управлінні людськими ресурсами. Це передбачає системне підвищення управлінської компетентності керівників, підтримку інклюзивного робочого середовища, розвиток культури командної взаємодії та активне запровадження інноваційних управлінських практик, вільних від упереджень. З’ясовано, що інтеграція гендерно орієнтованого підходу на локальному рівні є стратегічним ресурсом. Це не лише сприяє підвищенню якості та обґрунтованості управлінських рішень, а й гарантує рівну доступність послуг для мешканців громад, забезпечуючи життєстійкість і сталий розвиток соціально-педагогічних інституцій у кризових умовах.</jats:p>