Abstract
<jats:p>Модернізація освітньої галузі зумовлює підвищення вимог до особистісного та професійного профілю педагога, який виступає ключовим суб’єктом реформаційних процесів. Реалізація стратегічних цілей сучасної освіти безпосередньо детермінована рівнем професійної культури та особистісного потенціалу педагогів. У межах актуальних освітніх парадигм вони трансформуються з ретранслятора знань у багатофункціонального суб’єкта освітнього процесу – фасилітатора, ментора та менеджера, що передбачає високий рівень автономності у здобутті інформації та володіння навичками випереджувального проєктування. У межах реалізації концепції «Нова українська школа» виокремлюють чотири вектори професійного розвитку педагога: – змістовий – філософське підґрунтя; – динамічний – шлях від професійної ідентифікації до креативної самореалізації; – інституційний – створення гуманістичного освітнього простору; – технологічний – застосування партисипативних методів навчання. Особистісний розвиток педагога трактується нами як його здатність до самоактуалізації, розкриття внутрішнього потенціалу та свідомого подолання детермінант, що перешкоджають професійному становленню. На сучасному етапі розвитку освіти особливої актуальності набуває акмеологічний підхід, орієнтований на досягнення особистістю вершин професійної майстерності. У межах даного підходу професіоналізм визначається як ефективність розв’язання теоретичних і прикладних завдань, а рушійною силою розвитку виступає єдність особистісних і професійних прагнень до найвищої самореалізації, що корелює із сучасними вимогами до модернізації освіти. Трансформаційні процеси в сучасному суспільстві зумовлюють необхідність модернізації педагогічного інструментарію та пошуку нових методологічних підходів. У контексті подальшої модернізації системи освіти України особливої ваги набуває обізнаність педагогів з вітчизняними та світовими освітніми технологіями, що ґрунтуються на антропоцентричному принципі та врахуванні біосоціальних характеристик особистості. Освоєння нових професійних ролей вимагає від педагога високого рівня самосвідомості та здатності до рефлексії. Розвиток рефлексивних умінь сприяє подоланню професійних стереотипів, критичному осмисленню власної діяльності та формуванню індивідуальної стратегії самовдосконалення, що є запорукою готовності до інноваційної роботи. Фундаментальними чинниками підвищення рівня професійного розвитку педагогічних працівників та їх готовності до інноваційної діяльності є мотивація, самоосвіта, суб’єктність у керуванні власним розвитком, самоорганізація, саморегуляція, професійна свобода.</jats:p>