Abstract
<jats:p>У статті проведено комплексне теоретичне дослідження структурно-функціональних засад підготовки спортсменів високої кваліфікації у двох провідних секторах сучасної спортивної індустрії – олімпійському та професійному. Актуальність роботи зумовлена необхідністю чіткої диференціації методичних підходів в умовах зростаючої комерціалізації спорту та трансформації традиційних моделей тренування. На основі аналізу фахової літератури та нормативних документів, зокрема Олімпійської хартії, виявлено фундаментальні розбіжності у цільових установках: якщо олімпійський спорт орієнтований на досягнення піку форми в межах чотирирічного циклу заради національного престижу, то професійний спорт функціонує як бізнес-модель, де пріоритетом є стабільна результативність протягом тривалого змагального сезону. Особливу увагу приділено порівнянню систем періодизації. Встановлено, що класична модель макроциклів, притаманна олімпійській підготовці, у професійному спорті замінюється на адаптивні моделі (блокова періодизація), що диктуються щільним календарем комерційних стартів. Досліджено специфіку психолого-педагогічного та медико-біологічного супроводу. Доведено, що в професійній сфері акцент зміщується на превентивну медицину та збереження «атлетичного капіталу» (функціонального довголіття), тоді як в олімпійській – на мобілізацію біологічних резервів для екстремальних навантажень. Результати порівняльного аналізу, представлені у роботі, можуть бути використані для оптимізації управління тренувальним процесом та розробки індивідуальних стратегій підготовки атлетів залежно від їхнього професійного статусу.</jats:p>