Abstract
<jats:p>Соціальна адаптація спортсмена у сучасному глобалізованому вимірі розглядається як безперервний, динамічний процес активної взаємодії особистості зі специфічним спортивним та ширшим соціокультурним середовищем. Успішність цієї взаємодії безпосередньо корелює не лише з результативністю змагальної діяльності на піку можливостей, а й із загальною життєздатністю особистості після завершення спортивної кар’єри. У дослідженні здійснено системне теоретичне обґрунтування та систематизацію комплексу внутрішніх (біологічних) і зовнішніх (соціально-педагогічних) детермінант, що забезпечують гармонійний розвиток спортсмена в системі багаторічної підготовки. Обґрунтовано, що адаптація не є одноразовим актом, а являє собою серію послідовних пристосувань до нових вимог, ролей та обставин на різних етапах кар’єри. Встановлено, що фундаментальним рівнем адаптаційних можливостей виступають типологічні властивості нервової системи – сила, рухливість та врівноваженість. Ці характеристики виконують роль базового біологічного «фільтра» у сприйнятті зовнішніх подразників та визначають стиль соціального реагування, здатність суб’єкта витримувати екстремальні навантаження та зберігати психоемоційну стійкість. Представлено авторську структурно-функціональну модель соціальної компетентності спортсмена, яка інтегрує мобільний, комунікативний, пізнавальний та моральний компоненти. Кожен із цих елементів відіграє специфічну роль у забезпеченні готовності до переходу між етапами кар’єри та працевлаштування поза межами спорту. Особливу увагу приділено впровадженню концепції «Подвійної кар’єри» (Dual Career) та розвитку навичок XXI століття, відомих як «4Cs» (креативність, критичне мислення, комунікація, колаборація). Ці компетенції визначено як стратегічні інструменти забезпечення професійної мобільності та запобігання де-соціалізації. На основі аналізу емпіричних даних висвітлено специфіку найбільш критичного перехідного періоду – етапу виходу зі спорту вищих досягнень, де виявлено високу потребу в інституційній підтримці та впровадженні програм кар’єрної допомоги (Career Assistance Programmes). Доведено, що цілеспрямоване формування соціальних навичок у поєднанні з багатовекторною підтримкою мікро- та макросередовища є запорукою успішної реалізації спортсмена як цілісної особистості.</jats:p>