Abstract
<jats:p>У статті розглянуто мотив подорожі в романах Айріс Мердок як центральний естетичний і етичний принцип. Попри значний корпус досліджень, присвячених прозі письменниці, просторові переміщення її персонажів досі залишалися недостатньо теоретизованими. Запропоноване дослідження заповнює цю прогалину шляхом концептуалізації «травелогу» як категорії, що поєднує географічне зміщення з психологічною, моральною та екзистенційною трансформацією. Метою статті є виокремлення основних моделей подорожі в художньому світі Мердок та з’ясування їхньої ролі у формуванні досвіду й етичного бачення героїв. Спираючись на текстуальний аналіз, інтертекстуальне прочитання та жанрову контекстуалізацію, простежено еволюцію мотиву подорожі від модерністського тревелогу роману «Under the Net» до символічного квесту пізніх творів, зокрема «The Good Apprentice» та «The Green Knight». Особливу увагу приділено моделі шляху «з Англії до Англії», що переосмислює середньовічний квест у сучасному психологічному ключі. Показано, що Мердок послідовно трансформує зовнішні маршрути у внутрішні траєкторії етичного становлення. Просторові зсуви корелюють зі змінами свідомості, тоді як «чужі» й «домашні» локуси постають проєкціями внутрішніх станів персонажів. Подорож у романі Мердок рідко завершується фінальною дестинацією; натомість вона породжує моменти морального прозріння, засновані на увазі до Іншого та прийнятті повсякденної реальності. Продемонстровано поєднання документальної точності з ліричним остороненням, що формує ефект «подвійної оптики», за якого простір функціонує водночас як фізичне середовище й афективний досвід. Проза Мердок постає як система відкритих маршрутів, у межах якої подорож перетворюється на філософський інструмент і модель моральної практики. Її романи артикулюють бачення людського існування як шляху без остаточного пункту призначення, продовжуючи традицію пізньомодерністського роману морального формування та переосмислюючи подорож як універсальну метафору етичного становлення.</jats:p>