Abstract
<jats:p>В статті висвітлюється специфіка реалізації поетологічної парадигми модернізму в романі Сяо Хон «Бувальщини містечка на річці Хулань». На прикладі різних аспектів змісту твору ілюструються шляхи художньої трансформації панівного дискурсу реалізму в китайській літературі 1930-1940-х років, зокрема йдеться про нівелювання реалістичних принципів відтворення дійсності – психологічного і соціального детермінізму, аналітичного типу психологізму, принципу еволюції, реалістичного універсалізму і типізації. Натомість в творі фіксуються ознаки поетики модернізму – фрагментарність, суб’єктивізм, чуттєве пізнання світу замість раціонального, відмова від наперед заданої ідеї / узагальнення, свобода творчої волі, увага до деталей, символізм. Концептуальною основою реалізації прийомів модерністської естетики в романі Сяо Хон є імітація дитячої свідомості, що дозволяє письменниці не дотримуватись лінійності і логічності у викладі подій, уникати об’єктивності і правдоподібності. На противагу реалістичній манері письма, де творчий імпульс породжує соціальна реальність, в парадигмі модернізму вирішальним фактором розгортання оповіді є спонтанність, заперечення стабільності, зміна предмету спостереження відповідно до настрою і стану суб’єкта спостереження, психологічний підтекст, переданий через «раптову» яскраву деталь або побутовий діалог, свобода творчої волі, «дрібне письмо» (увага до незначних деталей). Відхід від традиційної оповідної структури в «Бувальщинах» забезпечується впровадженням «ненадійного наратора», який повідомляє читачеві неповну або недостовірну інформацію про події. Оповідачка відповідає характеристикам «ненадійності», адже підходить до інтерпретації явищ з позиції пріоритету дитячого чуттєвого досвіду. Чуттєве пізнання світу замість раціонального – ознака дитячого способу осягнення дійсності, що структурує оповідь в романі не лише на рівні опису місця дії, а й виступає інструментом характеротворення. Характери персонажів окреслені ескізно, без використання традиційних засобів психологізму, оповідна стратегія заперечує можливості глибинного осягнення механізмів людських вчинків. Аналогічний принцип домінування суб’єктивного дотримано і в описі подій: фокус уваги оповідачки стрімко зміщується, затримуючись лише на тих аспектах, які здатні схвилювати дитячу уяву. У відтворенні подій факти поєднуються із плітками, випадковими враженнями, вигадкою. Жанрова форма фольклорної бувальщини у творі Сяо Хон стає способом втілення основоположного принципу модернізму: принципової непізнаваності життя раціональним шляхом, пріоритету інтуїтивного над раціоцентричним.</jats:p>