Abstract
<jats:p>Статтю присвячено аналізу стратегій відтворення культурно-маркованих одиниць англомовного художнього тексту в українському перекладі на матеріалі роману М. Гейґа «Опівнічна бібліотека». Актуальність дослідження зумовлена необхідністю систематизації перекладацьких рішень щодо передачі одиниць, що репрезентують національно- культурну специфіку та характеризуються високою семантичною й прагматичною насиченістю. Метою роботи є виявлення домінантних стратегій перекладу культурно-маркованих одиниць та визначення їх функціональної ефективності. У статті уточнено поняття культурно-маркованих одиниць і реалій, окреслено їхні основні ознаки та запропоновано класифікацію з урахуванням тематичного й ономастичного підходів. Проаналізовано переклад антропонімів, топонімів, ергонімів, а також культурно-побутових, освітніх, гастрономічних і соціокультурних реалій. Встановлено, що відтворення таких одиниць здійснюється за допомогою комплексу перекладацьких стратегій, зокрема транскрипції, калькування, експлікації, генералізації, компресії та використання функціональних відповідників. Доведено, що вибір перекладацьких рішень відбувається в межах континууму між форенізацією та доместикацією: з одного боку, перекладач прагне зберегти культурну специфіку оригіналу, з іншого – адаптує текст до норм і фонових знань цільової аудиторії. Виявлено, що для власних назв домінує стратегія фонетичної адаптації, тоді як у перекладі реалій частіше застосовуються адаптаційні прийоми, які підвищують зрозумілість, але можуть частково нівелювати культурну специфіку. Окрему увагу приділено випадкам інтерференції та трансформації прагматичних маркерів у цифровому дискурсі. Зроблено висновок, що переклад культурно-маркованих одиниць є процесом культурної медіації, який передбачає балансування між точністю передачі культурного змісту та комунікативною доступністю тексту.</jats:p>