Abstract
<jats:p>Вступ. У сучасних умовах соціально-економічної нестабільності та посилення безпекових викликів зростає значення попиту на здоров’я як фактору формування людського капіталу та забезпечення соціально-економічної стійкості. Трансформаційні процеси у системі охорони здоров’я, обмеженість ресурсного забезпечення та наявність структурних диспропорцій актуалізують необхідність комплексного дослідження економічної природи попиту на здоров’я та напрямів його посилення. Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування сутності попиту на здоров’я як інструмента забезпечення соціально-економічної стійкості та визначення основних напрямів його посилення. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, системний і структурний аналіз для узагальнення теоретичних підходів щодо визначення поняття «попит на здоров’я». Порівняльний аналіз в частині зіставлення світових і національних тенденцій фінансування охорони здоров’я. Статистичний метод задля оцінки динаміки та структури витрат. Метод узагальнення задля формування висновків і узагальнень щодо напрямів посилення попиту на здоров’я. Результати. У статті обґрунтовано сутність попиту на здоров’я як фактору соціально-економічного розвитку. Виявлено наявність структурних невідповідностей між світовою та національною моделями фінансування. Така невідповідність проявляється у нижчому рівні ресурсної забезпеченості та обмеженості альтернативних джерел фінансування в Україні. Обґрунтовано необхідність підвищення ефективності державної політики у сфері охорони здоров’я з метою стимулювання попиту на здоров’я як інструмента забезпечення соціально-економічної резильєнтності. Перспективи. Перспективами подальших досліджень є розроблення економіко-математичних моделей оцінки попиту на здоров’я з урахуванням факторів невизначеності та ризику, поглиблення аналізу впливу воєнних і посткризових трансформацій на структуру фінансування охорони здоров’я.</jats:p>