Abstract
<jats:p>Вступ. У статті здійснено комплексний аналіз цифровізації та моніторингу як сучасних інструментів адміністративно-правового забезпечення охорони земель. Обґрунтовано, що в умовах трансформації земельних відносин і підвищення вимог до ефективності публічного управління цифрові технології стають ключовим чинником модернізації системи державного контролю за використанням та охороною земель. Розкрито роль геоінформаційних систем, електронного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технологій дистанційного зондування Землі та автоматизованих інформаційних систем у формуванні сучасної моделі моніторингу земельних ресурсів. Мета. Метою статті є визначення особливостей адміністративно-правового забезпечення цифровізації та моніторингу у сфері охорони земель, аналіз їх впливу на ефективність державного контролю, а також обґрунтування напрямів удосконалення правового регулювання цифрових механізмів управління земельними ресурсами. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, аналізу й синтезу. Дослідження базується на положеннях земельного, адміністративного та інформаційного законодавства України, нормативно-правових актах у сфері електронного врядування, відкритих даних і державного земельного моніторингу, а також на наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених цифровій трансформації публічного управління. Результати. Проаналізовано вплив цифровізації на адміністративні процедури у сфері земельних відносин у контексті підвищення їх прозорості, оперативності та доступності для суб’єктів земельних правовідносин. Встановлено, що впровадження електронного врядування й автоматизованих процедур прийняття адміністративних рішень сприяє зменшенню суб’єктивного впливу, мінімізації корупційних ризиків та підвищенню рівня правової визначеності. Обґрунтовано необхідність належного адміністративно-правового забезпечення цифрових процесів, що передбачає інтеграцію державних інформаційних систем, уніфікацію цифрових реєстрів і нормативне закріплення правового статусу цифрових даних у земельній сфері. Доведено, що поєднання цифровізації адміністративних процедур із сучасними системами моніторингу земель формує превентивну модель державного контролю, засновану на використанні великих масивів даних для прийняття управлінських рішень. Перспективи. Зазначено, що подальший розвиток цифрових інструментів моніторингу земель пов’язаний із імплементацією європейських стандартів електронного врядування та відкритих даних, гармонізацією національного законодавства з правом Європейського Союзу та удосконаленням адміністративно-правових механізмів управління земельними ресурсами. Результати дослідження можуть бути використані у нормотворчій діяльності, правозастосовній практиці та подальших наукових дослідженнях у сфері земельного та адміністративного права.</jats:p>