Abstract
<jats:p>Вступ. У статті здійснено комплексний аналіз системи суб’єктів публічної адміністрації, уповноважених забезпечувати охорону земель у межах спеціальних зон військових об’єктів. З’ясовано, що відповідна система має багаторівневу, функціонально диференційовану та міжвідомчу будову, яка формується на стику адміністративного, земельного, кадастрового, землевпорядного, містобудівного, екологічного та оборонного законодавства. Доведено, що охорона земель у межах спеціальних зон військових об’єктів реалізується не лише через встановлення матеріально-правових обмежень у використанні земель, а й через організаційно-правову діяльність уповноважених суб’єктів публічної адміністрації, спрямовану на ініціювання, погодження, документування, кадастрову фіксацію, контроль, припинення порушень установленого режиму та забезпечення публічного інтересу у сфері національної безпеки та оборони. Мета. Метою статті є визначення системи суб’єктів публічної адміністрації щодо охорони земель у межах спеціальних зон військових об’єктів, з’ясування змісту їх компетенції, функціонального призначення та місця у загальному адміністративно-правовому механізмі забезпечення режиму використання відповідних земель, а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України у цій сфері. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема формально-юридичний, системно-структурний, функціональний, логіко-догматичний та порівняльно-правовий. Нормативну основу становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України у сфері використання земель оборони, державного земельного кадастру, землеустрою, адміністративної процедури, геопросторових даних, державного контролю за використанням та охороною земель, а також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, та інших органів виконавчої влади. Теоретичну основу становлять праці українських учених, присвячені публічному адмініструванню землекористування, землеустрою, державному контролю у сфері використання та охорони земель, державній реєстрації обмежень у використанні земель та трансформації земельних правовідносин в умовах воєнного стану. Результати. Установлено, що система суб’єктів публічної адміністрації у досліджуваній сфері охоплює суб’єктів загальної компетенції, суб’єктів спеціальної компетенції у сфері оборони та безпеки, суб’єктів спеціальної компетенції у сфері земельних відносин, землеустрою, кадастру та геопросторових даних, місцевих суб’єктів публічної адміністрації, а також контрольні, наглядові, правоохоронні та інші суб’єкти, діяльність яких спрямована на виявлення, припинення та правову оцінку порушень установленого режиму. Обґрунтовано, що відсутність єдиного спеціального нормативно-правового акта, який би цілісно врегульовував систему таких суб’єктів, їх компетенцію та порядок взаємодії, істотно знижує ефективність адміністративно-правового механізму охорони земель у межах спеціальних зон військових об’єктів. Перспективи. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій діяльності при вдосконаленні законодавства щодо земель оборони та спеціальних зон військових об’єктів, у практичній діяльності органів публічної адміністрації, а також у подальших наукових дослідженнях проблем адміністративно-правової охорони земель. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення цілісної моделі міжвідомчої взаємодії та спеціальної адміністративної процедури охорони і захисту земель у межах таких зон.</jats:p>