Abstract
<jats:p>У статті здійснено аналіз виконавської рецепції струнного «Квартету g-moll» українського композитора ХХ століття Василя Барвінського у контексті сучасної камерно-ансамблевої практики. Твір розглядається як значущий зразок української квартетної музики першої половини ХХ століття, що поєднує педагогічну спрямованість із високим художнім рівнем композиторського мислення. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасних виконавців до національного камерного репертуару та необхідністю його переосмислення з позицій сучасної виконавської естетики. Увагу зосереджено на специфіці інтерпретації образно-стильових, формоутворювальних і фактурних особливостей квартету. Проаналізовано роль виконавця у процесі актуалізації авторського задуму, що проявляється у виборі темпоритмічних рішень, артикуляції, динамічного балансу та ансамблевої взаємодії. Окремо розглядається проблема подвійної природи твору як навчального матеріалу та концертного репертуару, а також її вплив на виконавську трактовку. Методологічну основу дослідження становлять історико-стильовий, інтерпретаційний та аналітично-виконавський підходи. Узагальнено досвід українських камерних ансамблів у виконанні «Квартету g-moll», окреслено типові інтерпретаційні моделі та виявлено тенденції до поглиблення художньо-образного змісту твору поза суто педагогічним прочитанням. Підкреслено значення ансамблевої культури, інтонаційної єдності та стилістичної виваженості як визначальних чинників успішної виконавської реалізації. Доведено, що поданий струнний квартет у сучасній камерній практиці постає як багатовимірний художній феномен, здатний до різноаспектної виконавської інтерпретації. Його активне включення до концертного та освітнього репертуару сприяє актуалізації української камерної музичної спадщини та формуванню національно орієнтованого виконавського мислення.</jats:p>