Abstract
<jats:p>У статті представлено результати клінічного дослідження, присвяченого аналізу мікроелементного статусу як одного з можливих патогенетичних чинників у формуванні метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП) у пацієнтів із гіпотиреозом. Матеріали та методи. До дослідження було включено 110 осіб, розподілених на три групи: пацієнти з гіпотиреозом і МАСХП (n = 50), пацієнти з гіпотиреозом без МАСХП (n = 45), а також практично здорові особи (контроль, n = 15). Усі учасники пройшли комплексне клініко-лабораторне обстеження, що включало оцінку функціонального стану печінки (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза, лактатдегідрогеназа, лужна фосфатаза, сорбітолдегідрогеназа, холінестераза), тиреоїдного профілю (тиреотропний гормон, вільний тироксин, вільний трийодтиронін), інсулінорезистентності (HOMA-IR), маркера запалення (С-реактивний білок), а також концентрацій основних мікроелементів (заліза, цинку, міді, селену). Статистичну обробку даних здійснювали з використанням програмного забезпечення STATISTICA 10.0.Результати та висновки. У пацієнтів з поєднаною патологією (гіпотиреоз + МАСХП) виявлено найбільш виражені порушення: підвищену активність печінкових ферментів, інсулінорезистентність, системне субклінічне запалення, порушення гормонального гомеостазу та дефіцит мікроелементів порівняно з іншими групами. Проведений кореляційний аналіз засвідчив наявність статистично значущих асоціацій між вмістом мікроелементів і показниками тиреоїдної функції, інсулінорезистентності, ферментної активності та запалення. Найбільш вагомі зв’язки виявлено між селеном і С-реактивним білком (r = 0,433, P = 0,002), а також між залізом і тиреотропним гормоном (r = – 0,329, P = 0,020), що підкреслює потенційну роль дефіциту мікроелементів у патогенезі поєднаної ендокринної та гепатичної патології. Отримані дані підтверджують доцільність подальшого вивчення мікроелементного статусу як маркера ризику формування метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки у пацієнтів із гіпотиреозом та обґрунтовують важливість мультидисциплінарного підходу у веденні таких хворих.</jats:p>