Abstract
<jats:p>Проаналізовано соціальне вчення Католицької Церкви щодо етичних викликів, зумовлених технічним прогресом у сфері праці. Показано, що в межах цього підходу праця розглядається як фундаментальний вимір людського буття, пов’язаний із самореалізацією особи та утвердженням суспільного блага, а технічний прогрес – як процес, що одночасно розширює можливості людини і породжує нові форми залежності та відчуження. Обґрунтовано, що ключовим принципом соціальної доктрини Церкви є пріоритет людської гідності, який визначає необхідність етичного оцінювання результатів технічного прогресу та їх наслідків у сфері праці. Водночас показано, що запропонована Церквою нормативна модель потребує подальшої конкретизації щодо сучасних форм технізації праці, автоматизації та посилення залежності людини від технічних систем.</jats:p>