Abstract
<jats:p>Досліджено образи майбутнього як продукти культурної уяви та обґрунтовано можливість їх типологізації на основі методології образного структуралізму Жільбера Дюрана. Проаналізовано теоретичні засади дюранівської концепції уявного, зокрема режими та структури уяви, які формують символічні моделі осмислення часу і майбутнього. Показано, що образи майбутнього виникають у межах глибинних символічних структур культури та можуть бути інтерпретовані як прояви відповідних режимів уявного. На цій основі запропоновано авторську типологію образів майбутнього, яка містить прогресивно-героїчні, регресивно-гармонійні та синтетично-циклічні моделі. Отримані результати розширюють можливості структурно-символічного аналізу уявлень про майбутнє у соціально-філософських дослідженнях.</jats:p>